Кафедра філософії, соціальних та політичних наук

«Чорно-біле мистецтво –

це не повсякденність,

а вміння бачити головне»

(Жан-Франсуа Клостр)

 

21 червня 2017 року в Черкаському обласному художньому музеї стартувала виставка чорно-білих фотосюжетів і малюнків “Батько/син: діалог поколінь у мистецтві” французького портретиста Жана-Франсуа Клостра та його сина художника Жюльєна Клостра.

“Виставка “Батько/син” є діалогом чорно-білих фотосюжетів Жана-Франсуа Клостра, концепт яких передано за допомогою фотографіки, і малюнків його сина Жюльєна: як фотореалістичних портретів, так і вигаданих, таємничих, часом спонтанних образів, відтворених майстерним поєднанням олівця, туші й пастелі”, – повідомляє в оголошенні адміністрація Черкаського художнього музею.

Чорно-білі фотосюжети батька доповнено малюнками сина Жюльєна, які виконано у різних техніках (олівець, туш, пастель).

Жан-Франсуа Клостр – художник світового рівня, відвідав зі своєю дружиною багато країн Сходу і Заходу, його творчість просякнута глибоким психологізмом та інтересом до людської особистості. Має престижні французькі та міжнародні нагороди (за портрет в Міжнародному фотосалоні в Парижі в 1979 році, за репортаж на Європейській виставці в Дармштадті в 1984 році та ін.). З 2004 року художник знаходиться у пошуку нових пластичних прийомів для передачі свого світосприйняття. Його роботи знаходяться в музеях та приватних колекціях Європи та світу.

У минулому році в Черкаському обласному художньому музеї було презентовано виставку “Aller voir” – “Іти і дивитися”. Для неї він ретельно відібрав 60 чорно-білих фотографій, які представляють Індію, Непал, Бельгію, Білорусь, Україну, Польщу і Францію.

21 червня 2017 року в музеї зібралися прихильники творчості Жана-Франсуа Клостра.

Свої враження від виставки висловив у своїй промові перед відвідувачами виставки друг Жана-Франсуа, відомий за межами Черкащини художник, письменник, колекціонер Микола Бабак:

«Сьогодні ми бачимо сучасне високопрофесійне мистецтво Жана -Франсуа. Фотографія в нашій Україні не зовсім популяризована, як у світі, але це – частина мистецтва, і Жан Франсуа – саме той фотограф, який представляє це мистецтво на світовому рівні.

Сьогодні я ще познайомився з творчістю його сина. Прекрасно! Прекрасний син. Прекрасне мистецтво. Прекрасна естафета і те, що він займається графікою і живописом, свідчить про те, що син не пішов шляхом батька, а шукає свій шлях. Це всі бачать.

Хотілось сказати, – головним чинником нашої події є те, що зав᾿язуються не лише контакти на державному рівні, а і особисті. Жан -Франсуа і його дружина, які своїми силами і ентузіазмом презентують і показують нам високий клас європейського мистецтва для багатьох стали друзями.

Я більш ніж переконаний, що усі присутні абсолютно щасливі від сьогоднішньої події.

Ми вам бажаємо успіхів, щоб усі напрацювання вилились у глобальні художні проекти, які б презентували Україну і на світовому рівні.

Щиро дякую!»

Промова Жана-Франсуа, яку перекладала випускниця нашого вузу Світлана Ісаєва, почалася з подяки:

«Хочу подякувати директору Черкаського музею Ользі, яка дозволила презентувати своє мистецтво в стінах музею, та родині Олексія (Олексія Бєльського, артиста академічного симфонічного оркестру, скрипаля), яка нас запросила і прийняла як рідних.

Приємно усіх бачити!

Цьогорічна виставка має назву «Батько – Син». Це діалог між батьком і сином. Син обрав інший шлях, але діалог відбувається.

Головна моя мета – пропагування гуманізму. Усі сюжети сповнені моїми відчуттями. Ми багато подорожуємо, у кожній країні різна атмосфера. Тут – щирість, відвертість людей і це не може не приваблювати. Мені тут дуже комфортно, ці люди завжди раді мене бачити.

Цікаво поділитися своїм мистецтвом з жителями інших країн. Багато спільного в України з країнами Сходу й Заходу, але й є своєрідність. Мені завжди доводиться пояснювати, навіщо я знов їду в Україну. Це – можливість познайомитися з іншими людьми, пізнати їх світогляд і навчитися чомусь у них. Показати своє бачення їх життєвого світу. Адже чорно-біле мистецтво – це не повсякденність, а вміння бачити головне. Чорно біле допомагає це побачити.

Творчий пошук продовжується. Наступного року на Ювілей творчої діяльності я планую представити усі свої роботи».

Дружина Жана-Франсуа Клод подякувала організаторам заходу й висловила надію на подальшу співпрацю й можливість презентувати творчість чоловіка й сина у стінах класичного музею.

Микола Бабак запитав:

– Які тенденції Ви побачили в цьому році на Парижській виставці «Париж – фото»?

– Нічого особливого. Seydou Keita, африканського фотохудожника, з його унікальними роботами в цьому році не було, були американці. Зросла кількість точок продажу фотокниг і кількість фото-колекціонерів. Можливо як тенденція, в Парижі зараз проходить велика експозиція фото 1930 років, часів Великої депресії, багато цікавих фото з тодішньої повсякденності, коли фотографували людей на вулицях.

Оксана Пушонкова (ЧНУ ім.Б.Хмельницького, Центр гендерних досліджень і комунікацій, співробітник ЧОХМ) запитала Жана-Франсуа:

-Наскільки пошук змістовного наповнення Ваших робіт є усвідомленим? Складається враження, що Ви відшукуєте «острівки пам᾿яті» українців, вкраплення з минулого та його переплетення з сучасністю, на якому все тримається. І друге питання: хто ваш глядач і чому Ви вчите свого глядача?

Жан-Франсуа відповів:

– Я свідомо не вкладаю певний зміст у свої роботи, намагаюсь лише передати все, що я відчуваю і бачу. Хочу донести це до глядача. Немає концепції, все спонтанно інтуїтивно. Головне – емоції почуття. Глядачеві хочу запропонувати побачити світ так, як побачив його я.

Олексій Бадер, черкаський фотохудожник виразив своє ставлення до творчості Жана-Франсуа та його сина: «Відчувається школа високої майстерності як у батька так і у сина. Стильно!»

Схвально відгукнувся про виставку і відомий художник Володимир Яковець та виразив надію, що фото з українськими сюжетами побачать також і в Європі.

У студентів та випускників ННІ історії і філософії під час навчання сформувалася потреба відвідувати знакові події культурного простору Черкас. Ми їх побачили і на цій виставці. Зокрема Ольга Петрушко та Катерина Грабарєва висловили свої враження від виставки:

«Ми побачили творчість двох майстрів, батька і сина. На виставці було відтворено певну атмосферу, і знайомі образи нашого міста переплелися з образами незнайомої нам французької культури. Я відпочила душею, а музичний супровід викликав ностальгію за минулим.

На мій погляд, відбувся діалог сильних сторін творчості батька й сина».

Виставка діє до 2 липня 2017 року.

Запрошуємо!

Оксана Пушонкова