Кафедра філософії, соціальних та політичних наук

Центр філософсько-теологічних досліджень та когнітивної риторики кафедри філософії та релігієзнавства продовжує  інформувати про підсумки V регіонального конкурсу учнівської та студентської молоді «ФІЛОСОФ і Я» – 2022.

Представляємо роботи Вікторії Ярошенко – учениці Лозівської філії Харківського державного автомобільно-дорожнього коледжу та Свободана Коваленка й Яни Пустовіт, учнів Хацьківського ліцею – закладу загальної середньої освіти
Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Особлива подяка за щорічну співпрацю та талановитих конкурсантів Ользі Смоляновій – цьогоріч науковій керівниці Вікторії Ярошенко.

Щиро дякуємо Почтаренко Владі Олександрівні – науковій керівниці Яни Пустовіт, завдяки якій розширилась географія нашого конкурсу. Маємо надію на подальшу плідну співпрацю!

З усіма роботами можна буде ознаймитись за посиланням (іформація оновлюється): http://philosophy.ck.ua/category/sociogumanitarna-laboratoriya/regionalniy-konkurs-uchnivskoi-mol/

***

Тільки б не було війни

Завжди прабабуся нам малим дітям казала: «Головне, діти, щоб був мир. І ви, щоб ніколи не дізнались, що таке війна!».

Моя, мила прабабуся, тебе вже немає, а ми, дорослі та малі зустріли те, що ти бажала нам не зустрічати, від чого ти нас хотіла вберегти, молившись темними  ночами.

Вчорашні хлопці, що бігали, кричали, грали у «войнушки» пішли, взявши в руки справжню зброю, захищати суверенітет й територіальну цілісність нашої держави. Дівчатка, маленькі, вмить стали дорослими. Матері, дружини, наречені з болем у серці проводжають своїх синів, чоловіків, наречених на війну. Вони вірять і сподіваються, що побачаться найближчим  часом.

Наше життя розділилося на два періоди – це до і після. А життя у людини лише одне, і воно не повториться.

Війна… Яке страшне слово…

Вже не залишилося ні наївності, ні романтики. Їм на зміну прийшла тривога передовсім за своїх і чужих дітей, всіх українців, а головне – за наше майбутнє. За країну, яка буде понівечена бойовими діями й вимагатиме тривалих років, коштів і зусиль на відновлення.

Я до останнього моменту заперечувала, не вірила, мій здоровий глузд, тверезі міркування не передбачали такого сценарію, що у XXI столітті повномасштабне вторгнення російських військ в Україну принесе кровопролиття та перекреслить мрії багатьох молодих українців.

Так, війна триває вже восьмий рік, але з 24 лютого вона поширилась на всю територію нашої країни. Гинуть ні в чому не винні мирні люди. А ще вчора ці люди будували плани на майбутнє, ростили своїх дітей, навчалися, а сьогодні від них залишилися лише спогади. Багато зруйновано мирних населених пунктів по всій Україні. Працює ворожа артилерія, авіація, «Гради». Бомблять абсолютно все на своєму шляху. Це просто жах… Жах у XXI столітті!

Але ми на своїй землі, ми витримаємо, переможемо, хоча буде дуже багато безвинних жертв. Україна пройде через усі випробування і розквітне.

Ворог думав, що війною він роз’єднає Україну, але навпаки, він її об’єднав. І весь світ побачив, що Україна – це не країна, яка може просто впасти. Ні, кожен українець готовий віддати своє життя, аби наші діти жили у вільній незалежній державі. Бо український народ сильний, рішучій і цілеспрямований, який обов’язково здобуде перемогу.

Я вірю, що все це закінчиться перемогою, за якою будуть позитивні наслідки. І я хочу, щоб це було так.

Про жахи війни в нас тепер свої страшні спогади. Війна – це дуже страшно і ми всі це запам’ятаємо надовго. Прабабусі слова я запам’ятала і буду вже своїм онукам та правнукам переказувати: «Тільки б не було війни».

Вікторія Ярошенко

***

Проблемна область штучного інтелекту видається надзвичайно складною та багатовимірною в сучасній філософії. Враховуючи невелику і фрагментарну кількість існуючих наукових розробок у цій галузі, наукове співтовариство і людство в цілому стикаються з несподіваним ризиком чергової технологічної революції в цій галузі. Тому дослідження цієї проблеми є спробою сформувати достатню кількість уявлень про тезаурус можливостей у сфері штучного інтелекту та розумно поставитися до них.

Соціокультурні наслідки впроваджують досягнення у галузі штучного інтелекту, особливо у вигляді Інтернету, який є однією з важливих рушійних сил глобалізації та розвитку інформаційного суспільства.

Важливою є проблема використання штучного інтелекту в руйнівних цілях. Комп’ютерні віруси, страшна річ, яка вже на сьогоднішньому рівні комп’ютеризації завдає відчутної шкоди.

Використання штучного інтелекту в армії. Нині вже багато зброї створено за останнім словом техніки, ракети з самонаведенням, вже звична річ для кожного військового та й мирного жителя теж. Деякі великі зброярні компанії займаються виробництвом роботів солдатів, ціль яких буде не створення життя, а його знищення. Людина сама жорстока істота на цій планеті, сама створює зброю яка в кінцевому результаті її ж і знищить.

Наукова фантастика створила хибний образ штучного інтелекту, інтелект «як наступна форма життя на Землі яка поневолить все людство ».

Ще одна з проблем штучного інтелекту полягає в відсутності свідомості, тільки алгоритмічні коди, які керують цією програмою.

Аристотель вважав що розум це властивість яка притаманна тільки людині. І горді носії розуму взагалі не сумнівалися в цих словах аж до середини 20 століття. До того часу коли з’явилися перші комп’ютери які змогли обчислювати. До цього моменту подібне могла робити тільки людина. Пізніше в 1956 році на Дартицькому семінарі вперше введений термін штучного інтелекту. На думку американського філософа Джона Серла сучасний комп’ютер буде тільки слабким штучним інтелектом.

 В 1980 році в одній із своїх робіт він вводить два терміни сильний і слабкий штучний інтелекти. Слабкий тільки корисний інструмент людини, а сильний повинен не тільки розв’язувати важкі математичні завдання а й мати свідомість, в людському розумінні.

На тему свідомості, філософія міркувала на протязі всього свого існування. Платон під розумінням душа розумів саме дальність метафізичному стані. Християнські Богослови вали що душа це неповториме творіння бога. Рене  Декарт вводить поняття “когіто” яке в деякому сенсі і є цією метафізичною свідомістю, яке людина об’єднує в собі з фізичним тілом.

Готфрід Лейбніц в одній із своїх робіт описав експеримент в якому просить спробувати уявити душу людини в вигляді механічного об’єкта – млина. Якщо людина зайде в середину цієї мельниці і почне передивлятися всі деталі із яких створений цей механічний об’єкт. То серед них він в кінці кінців не знайде саму душу. Що доводить на думку Лейбніца неможливість створення душі, але як вже згадувалося в тексті вище в середині 20 століття філософи були змушені поставити це питання свідомості знову.

 Вже в 1950 році знаменитий вчений Алан Тюрінг публікує в філософському журналі статтю. В якому ставить питання актуальний до сьогодні.

Чи може машина здійснювати не відмінні дії від усвідомлених?

Саме тест Тюрінга створений ним самим, повинен відповісти на поставлене питання. Під час тесту піддослідний повинен вести анонімну переписку з кількома співрозмовниками, один з яких робот. По результату переписки піддослідній повинен вказати хто із співрозмовників справжня людина, а хто робот. Якщо робот змушує людину регулярно помилятися значить перед нами усвідомлений штучний інтелект.

Але філософ Джон Серль критикує цей тест й залишається переконаним що свідомість неповторима. В 1980 році в одній із своїх робіт він пропонує мислений експеримент під назвою “китайська кімната”. Уявімо людину в коробці, яка абсолютно не знає китайську мову, до цієї коробки підходить китаєць і кидає в неї ієрогліф з питанням в надії отримати відповідь, людина в коробці відкриває книгу в якій є всі відповіді на питання та поетапні інструкції. Яким ієрогліфом відповідати на інший ієрогліф. Таким чином за інструкцією він буде давати адекватну і зрозумілу відповідь китайцю, при цьому не розуміючи сенсу своїх відповідей. Джон Серль зрівнює положення людини в “китайській кімнаті” з алгоритмами комп’ютера. Пояснюючи нам що штучний інтелект не може усвідомлювати свої дії, так само як не може розуміти їх людина в коробці.

Не зважаючи на різні твердження американський філософ Деніел Деннет глибоко переконаний, що створити штучний інтелект можливо. На його думку людина дуже сильно ідеалізує свідомість, і не потрібно відносити свідомість до чогось метафізичного. Насправді те що ми називаємо свідомістю це теж саме що й продукт людської еволюції. Який для нас являється легкою формою опису навколишнього середовище. Деннет аргументує цю позицію зору на своїй теорії інтенціональної установки. Філософ приводить простий приклад на шахматній грі людини з комп’ютером. Під час гри у людини стоїть ціль виграти, коли настає її хід, вона починає прораховувати наступний хід противника, щоб прорахувати наступний хід комп’ютера ми можемо піти тільки по двох наступних варіантах:

• Вичислити хід нарівні пристрою та прорахувати всі можливі ходи і виявити найбільш підходящий хід, але враховуючи те що в людини не буде на це все часу, вона буде діяти приписуючи комп’ютеру інтенціональність, а це вже другий варіант розвитку подій.
• Бажання, побоювання і надія. Так само як ми робимо і в житті, розмовляючи з собі подібними. Ми контактуємо, орудуючи категоріями бажання, побоювання і надії.

Чому ж тоді ми під час шахової гри людина одушевляє комп’ютер? Наче в нас є віра в існування якоїсь особливої свідомості, яка наче, є тільки в людини. Може це все просто ілюзія?

Свободан Коваленко

***

Інформаційно комунікативні технології та проблеми реальності

Інформаційні технології в нашій країні та у всьому світі розвиваються вражаючими для людини масштабами та темпами. Вони є запорукою для зручного існування користувача. Їхній ріст швидко досягає процвітання, і це в житті сучасної людини відіграє неабиякий важливий вплив. Відбувається колосальний потік свіжої інформації та розвивається світова економіка. В більшості інформація доноситься нам через рекламу, на телепередачах , через комп’ютерні ігри, соціальні мережі тощо.

Сьогодні практично неможливо знайти сферу, яка б не використовувала інформаційні технології. Сучасне суспільство сповнене інформаційних потоків, які, безсумнівно, потребують обробки. ІКТ розкрили вільно-вживані недавно зроблені способи комунікацій, це дозволяє людині контактувати з іншими на будь-якій відстані, ніж було до цього. Обмін звістками, інформацією, відеоконференціями дозволяють відразу спілкуватися один з одним. Це має неабиякий тиск на свідомість людини через їх всеосяжне проникнення в людське суспільство [1].

Так як сучасні інформаційно-комунікативні технології застосовують в усіх галузях життєвого процесу людини, то неодмінно ІКТ входять і в навчально – виховний процес. Це сприяє підвищенню розвитку школяра та студента, підвищує рівень активності, розвиває мислення та вміння опрацьовувати тактики пошуку розв’язання навчальних та практичних доручень.

Інформаційно – комунікативні технології (ІКТ) – це величезне поле, яке охоплює практично всі технології, які можуть електронно зберігати, отримувати або передавати сигнали [2]. Поняття ІКТ є дуже широким і легким для розуміння у різних варіаціях вчених. Проте найпоширенішим аргументом є те, що, зокрема, комунікаційні технології є раціональними організованими наборами дій в інформаційному просторі з цілеспрямованого виробництва, поширення інформації для впливу на конкретну аудиторію. Комунікаційні технології – «Планований вплив на цільові групи» [3].

В наш час громадська думка організовується діями мережі Інтернет, а особливе зосередження майже всієї молоді приділяється соціальним мережам, які дозволяють завжди перебувати в курсі того, що відбувається як і локально, так і глобально. Всесвітнє розповсюдження соціальних мереж створює новий тип спілкування – соціально-мереживий. Але нові інформаційно – комунікативні технології випускають нові типи соціального контролю, які мають змогу маніпулювати поведінкою людини.

Чим це можна пояснити? Тим, що ці мережі мають все необхідне, що збільшує впливовий ефект на світогляд людини. Зараз майже кожен хто відноситься до молодого покоління має власні сторінки в соціальних мережах: «Instagram», «Twitter» та «Facebook», вони активні на власному профілі, оприлюднюють конфіденційну інформацію про себе та відкрито публікують свої висловлювання, думки, коментарі, ставлять репости на публікації інших людей. Є практика, яка досить поширена у Китаї, росії та Північній Кореї – це прийняття законів, які заборонили вільно висловлювати свою думку, і люди, які розмістять певний контент будуть покарані або заарештовані [4, с. 2].

На мою думку, головною помилкою соціальних мереж є те, що люди у вільному доступі публікують особисту інформацію про себе. Переважна частина мереж запрошує багато конфіденційної інформації, ніж необхідно для реєстрації. Тому, якщо захотіти, то через соціальні мережі можна дізнатися про особисте життя людини практично все.

Світове розповсюдження новітніх інформаційно – комунікативних технологій призвело до якісних змін у соціальній структурі суспільства. Таке перетворення обумовлене впливом Інтернету, що викликало зацікавленість і увагу у дослідників.

 Інтернет-адикція – особливий тип психологічної залежності, який негативно впливає на підліткові групи. Дана залежність жахливо впливає на успішність підлітків. Є батьки, які признають, що чим раніше дитина отримає доступ до користування комунікативними засобами, тим розумнішою вона буде. Врешті-решт, діти робляться нездібними до нормальної комунікації з однолітками, стають замкненими в собі та не прагнуть до спілкування з батьками, друзями та знайомими. Діти, котрі приділяють багато часу агресивним онлайн іграм, типу як Counter – Srtike непримітно робляться справжніми вбивцями або самогубцями.

 За даними аналізу інтернет-аудиторії України у березні 2012 року доступ до Інтернету мали 48% мешканців України віком від 15 років, 31% (12,4 млн), які користуються Інтернетом щодня або майже щодня. До негативних соціально-психологічних наслідків впливу Інтернету належить феномен Інтернет-залежності, яка, за оцінками фахівців, у різних країнах світу коливається від 2% до 30% Інтернет-користувачів [5, с. 1].  Люди наскільки зосереджуються та поглиблюються у віртуальне життя, що аж забувають про реальне. Це спричинене довгочасним перебуванням в соціальних мережах, онлайн іграх, відео та музики.

 До того ж, Інтернет для розважальних цілей використовують близько 42% користувачів, для спілкування на форумах, у соціальних мережах – майже 25%, онлайн шопінгу – 7%, пошуку різного роду інформації та перегляду Інтернет-преси – 40% і лише 17-ти % користувачам усесвітньої мережі, Інтернет потрібен для роботи чи навчання [6].

Отже, залежність Інтернет-сервісів є складною проблемою. Цю залежність користувач не відчуває, але отримує те, від чого залежить, а при закінченню Інтернету взагалі стає депресивним та розлюченим.

21 століття – це коли інформаційно-комунікативні технології використовують як і підприємства, так і фізичні особи, для того, щоб одержати те, що їм необхідно. У щоденних процесах підприємств за допомогою впровадження комп’ютерної техніки та Інтернету варто опрацьовувати чималі масиви інформації у якнайшвидші дати. Такі нововведення перероджують теперішні способи ведення бізнесу та створюють рідкісні конкурентні пріорітети для підприємств. Це свідчить про розвиток економіки в цілому.

Вплив сучасних інформаційно-комунікативних технологій на керівництво  підприємством чималий, тому що напряму пов’язаний з прибавленням покращення роботи як і кожного менеджера, так і підприємства в цілому. Використання нинішніх інформаційно-комунікаційних технологій зрозуміло потребує значних затрат від підприємства як на вдосконалення і впровадження, так і на чергові їх послуги, тому велика кількість підприємств не осмілюється вводити їх.

Отже, з цього я можу зробити загальний висновок, що переваг користування інформаційно-комунікаційними технологіями більше, ніж проблем сьогодення. Наприклад, перевагою являється зручність та доступність користування, комунікація у просторі, покращення рівня знань, забезпечення повноти інформації, контроль над виконанням завдань. Але ці пункти не закривають проблеми реальності: шахрайстрво в інтернет-магазинах, маніпуляції в соціальних мережах та низький рівень безпеки, недостовірність інформації та божевілля із-за жорстоких ігор.

Ми – партнери й очевидці не тільки нового історичного періоду, але й нового кроку еволюції людини. Те, що ми вважали нереальним вчора, на очах стає неймовірним сьогодні. Майбутнє вже відкрилося із доступним впровадженням новітніх інформаційно-комунікативних технологій у життя будь-якої людини, тільки варто знати правильне та безпечне їм користування.

 

     Список використаних джерел

1. Thpanorama. 10 переваг та недоліків основних ІКТ / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела : https://ua.thpanorama.com/articles/tecnologa/las-10-ventajas-y-desventajas-de-las-tics-principales.html
2. Інна Демченко. Сучасні інформаційно-комунікативні технології як провідний чинник глобальних світоглядних трансформацій / [Електронний ресурс] – Режим доступу до джерела: http://oldconf.neasmo.org.ua/node/2098
3. Климанська Л.Д. Комунікативні технології моделювання політичного простору в демократичному суспільстві [Електронний ресурс] / Л.Д.Климанська. – Режим доступу до джерела: democracy.kiev.ua/publications/collections/conference_2005.
4. Л. Й. Гуменюк. Соціально – психологічні фактори Інтернет – адикції / УДК 316.614 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела: http://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/1244/1/1-2013gljfia.pdf
5. Лариса Кочубей. Особливості інформаційно-комунікативних технологій в Україні / Випуск 3 (89) / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела: https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/07/kochubei_osoblyvosti.pdf
6. Мартинова О.С. Інтернет залежність. / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела: http://crk-knteu.kiev.ua/61778-Internet_zavisimost.html

Яна Пустовіт