Результати пошуку для: логотерапія мистецтвом
Логотерапія мистецтвом. Архітектурні візії Костянтина Нагорного
Кожне місто, як і людина, має індивідуальність, своє унікальне обличчя. За яким історія, «місця пам’яті», спогади, особлива атмосфера. У музеї триває виставка, на якій ми бачимо як архітектурні візитівки Черкаської області і міста, так і звичайні будинки і хатки нашого краю. Автор – столичний архітектор родом з Ізюма Костянтин Нагорний (Константин Нагорный). Його графічні роботи – про особливу естетику архітектурних пам’яток і […]
» БільшеЛоготерапія мистецтвом. Перехожий у чарівних світах Віктора Зеліка
Відвідуючи виставку, ми сприймаємо образи цілісно і відповідно до того, що ми називаємо «атмосферою виставки». Ми завжди її відчуваємо. І є наскрізні образи, які мотивом повторюються, переходять з однієї картини в іншу, мерехтять у різних смислових контекстах і ми запитуємо: що це за образ і що він означає для нас? І у незримому діалозі з автором ми дослухаємось до своїх […]
» БільшеЛоготерапія мистецтвом: Микола Дзвоник. Метафори буття
У постійній експозиції музею протягом довгого часу ми мали змогу побачити лише дві картини Миколи Дзвоника: «Біля похиленої хвіртки» (2010 р.) та «Кубик Рубика» (2010 р.). Усього дві. Але це глибина, на яку можна було пірнати нескінченно. Через образи цих картин на музейних зустрічах розкривали філософські теми вибору, долі, життя і смерті, призначення людини. Нас заворожували фігури схоласта, трікстера, старого, […]
» БільшеЛоготерапія мистецтвом: Ідеальний світ Володимира Яковця
2 грудня в 16.00 в Черкаському обласному художньому музеї відбулося відкриття виставки «Ідеальний світ» черкаського художника, відомого в Україні та далеко за її межами, Володимира Яковця. Студентська молодь добре знає його як арт-куратора щорічних Міжнародних виставкових проєктів «Антракти» та «Діалоги», які вже традиційно об’єднують митців з різних країн на національно своєрідних світоглядних платформах. З 2010 року в цих проєктах маємо […]
» БільшеЛоготерапія мистецтвом: Таємниці кольорів щастя
Жовтий та померанчевий кольори відомі як кольори щастя, адже вони дарують тепло та енергію. Померанчевий (з італ. “гіркий апельсин”) до появи в європейських країнах цитрусових аналогій (оранжевий – від “orange”) називали раніше жовто-гарячим, або жовто-червоним. Так, він містить жовтий, проте цікаво, у чому принципова відмінність символізму цих двох кольорів – жовтого і померанчевого. Жовтий – колір одягу китайських імператорів, колір […]
» БільшеЛоготерапія мистецтвом: Містичний фіолетовий. Напередодні Halloween
Фіолетовий колір має широкий діапазон значень. Він є поєднанням двох кольорів: червоного (активність, чоловічий принцип) і синього (глибина, жіночий принцип), що надає йому чуттєвості й особливої привабливості для тих, хто потребує єднання, злиття, Іншого – схожого на мене самого. Це також сакральний колір влади (пурпурний) і відречення від усього мирського (одяг ченців). Цей колір ескапістський – втечі від реальності у […]
» БільшеЛоготерапія мистецтвом: Повернення Адоніса
Картина Володимира Кузнєцова «Весна» (1912 р.) є однією з перлин колекції Черкаського обласного художнього музею. На суботній зустрічі, яку було присвячено зеленому кольору, ми звернулися до її кольореї та сюжету. Художник вчився у Санкт-Петербурзі, був вихованцем Володимира Маковського та все життя виявляв любов до побутового жанру. Доля Володимира Кузнєцова була пов’язана з Уралом. За розподілом після навчання розписував там церкви […]
» БільшеЛоготерапія мистецтвом: Кольори як феномени
На вересневих зустрічах інтерактивної платформи, присвячених кольорам, звертаємось до їх мистецьких контекстів та геральдичної символіки. Світ речей і світ ідей збігаються у кольорах, за допомогою яких здавна люди виражають свої емоції і почуття, а також складні філософські поняття та екзистенційні стани. Кожна зустріч присвячена окремому кольору та його відтінкам, за кожним з яких – сенс, ідея, настрій, тілесне відчуття. Розглядали […]
» БільшеЛоготерапія мистецтвом: Обличчя
Найбільш таємнича частина нашого тіла – обличчя. Адже ми ніколи не бачимо своє обличчя (лише у дзеркалі). Безпосередньо його бачать лише інші люди. Сучасна людина сприймає обличчя Іншого як еквівалент внутрішньої духовної сутності. Але так було не завжди. Згадаймо, що невеличкі статуетки Великої Матері, так звані «палеолітичні Венери», які присутні майже в усіх археологічних культурах, часто не мали обличчя. І […]
» Більше