Кафедра філософії, соціальних та політичних наук

Центр філософсько-теологічних досліджень та когнітивної риторики кафедри філософії та релігієзнавства продовжує  інформувати про підсумки V регіонального конкурсу учнівської та студентської молоді «ФІЛОСОФ і Я» – 2022.

Представляємо роботи Єлизавети Володченко та Ксенії Куценко, учениць Черкаського фізико-математичного ліцею (ФІМЛІ).

Спеціальна подяка славному черкаському ФІМЛІ (3 місце у всеукраїнському рейтингу шкіл 2020-2021) та особисто заступниці директора Олені Іванівні Киченко.

З усіма роботами можна буде ознаймитись за посиланням (іформація оновлюється): http://philosophy.ck.ua/category/sociogumanitarna-laboratoriya/regionalniy-konkurs-uchnivskoi-mol/

***

вони програли ще до того як прийшли

таку їм прописало життя долю

а кожен крок був вироком для їх душі

що так і не пізнала слова воля

збирались по чужі життя забувши  що несуть свої

наче сміливі та забувші бога

вони були приречені горіти у вогні

тепер вони у пеклі як удома

і з того часу

кожну в вічності хвилину

вони благатимуть прощення

за кожну смерть і замордовану дитину

Єлизавета Володченко

***

Всьому світові має бути соромно, що в ХХІ столітті одна більша країна може напасти на меншу суверенну державу. Їм має бути соромно, що вони не можуть зупинити геноцид. Де ж вся їх велич і прогресивність їхніх країн? Війна в Україні була лише питанням часу, але вони не змогли цьому протистояти. Доки це не в їхній хаті, доти вони і не зрозуміють, що це.

Війна в Україні – це те, що змінило нас кардинально і показало, хто не на словах патріот. Такої ненависті до всього російського за всю незалежність України в нас не було. Ми б мали зрозуміти, що будь-який росіянин – це боягуз, брехун і вбивця, але, на жаль, розуміємо це тільки зараз. Російські “лідери думок”, які б мали показати росіянам, що насправді відбувається в Україні, виявилися без думок. Я шкодую, що колись не слухала Тата і споживала російський продукт, тим самим збагачуючи їх.

Воля для українців завжди є тим, що виборювалося через страждання й кров.

На росії панують люди, для яких мета завжди переважала життя. Це бандити і головорізи з СРСР, які чомусь опинилися вгорі.

Ми не маємо винити в цій війні тільки верхівку росії (з маленької літери принципово), бо кожному росіянину з народження вбивали в голову образ дурного хохла, якого треба зневажати і знищити. Вони завжди хотіли домінувати над нами. Жодне покоління українців не було таким, що не постраждало від росіян.

Росіяни завжди намагалися забрати нашу культуру, починаючи з борщу і закінчуючи історією, росія – це не велична держава, а просто велика. Іронія провидіння в тому, що велика вона тому, що ті холодні і неродючі землі нікому не потрібні. Територія.

Доки наші люди збирають великі суми на ЗСУ, росіяни жаліються і плачуть через закриття соціальних мереж. Доки в нас черги у центри крові і військомати, то на росії черги за цукром. Ми різні, бо ми ніколи не станемо рабами, як росіяни.

Ця війна – це війна брехунів і загарбників, у яких на думці не прибрати в своїй хаті, а спалити чужу, бо вона краще, проти чесних і працьовитих людей, які готові віддати своє життя за майбутнє своїх дітей у вільній країні. Нас називають бандерівцями, націоналістами і фашистами, бо нас об’єднує одна мета – бути незалежними і вільними у своїй рідній країні. І це чудова мета. А новітні фашисти – це вони, ті затуркані ТВ нікчеми. Це рашизм, новітній фашизм. Недарма Черчілль, який передбачив сучасну росію ще в своїй фултонській промові (1946), казав що «фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами». Але на це у нас є ЗСУ, перефразовуючи назву промови Черчілля – «Sinews of Peace» – м’язи і сухожилля миру.

Добро завжди перемагає зло і ця війна не стане винятком. Я сподіваюся, що це не буде останнє протистояння, в якому тріумфує правда.

Ксенія Куценко