Кафедра філософії, соціальних та політичних наук

Центр філософсько-теологічних досліджень та когнітивної риторики кафедри філософії та релігієзнавства інформує про перші підсумки V регіонального конкурсу учнівської та студентської молоді «ФІЛОСОФ і Я» – 2022. Незважаючи, а точніше наперекір воєнному лихоліттю конкурс відбувся, оскільки чесність, безкомпромісність і завзяття юних українок та українців є неперевершеними. Ми відступили від рамок традиційних форматів, оскільки зараз соціальні емоції і є голосом політичної нації. Звісно, прийде час аналітичних статей та поміркованих роздумів. Але не зараз. Зараз ми горді представити голос модерної нації, майбутнього народу України. Зрозуміло, що темою емоційних рефлексій, «емоційного інтелекту» (Р. Бар-Он, Х. Субірі), інтенціональним об’єктом нашої філософської спільноти стала ВІЙНА. Спротив героїчних ЗСУ та народу України рашистській навалі зі сходу. Вільні люди Заходу проти ядерного Мордору.

Ми свідомо залишили стилістичні недосконалості та формальні огріхи поза коректурою – саме наявність живого почування, щирість були головним критерієм відбору робіт. Недарма деякі з них є поетичними спробами, що викликає лише повагу до молодої відваги та відвертості. А поезія, власне, є концентрована філософія. Представляємо прозові та поетичні дискурси Тетяни Мазко та Олени Цибровської. На нашу думку, слід пишатися чесністю, вмінням позначати сутність речей, вибором ідентичності наших  учасниць.  Тож вдячність Вам  і шана.

 Спеціальна подяка славному черкаському ФІМЛІ (3 місце у всеукраїнському рейтингу шкіл 2020-2021) та особисто заступниці директора Олені Іванівні Киченко.

***

24 лютого поточного року розпочалося повномасштабне вторгнення росії (порушуючи формальні правила, за змістом – з малої літери) на землю України. Багато людей прокинулися від звуків вибухів й тікали з-під вогняного, наповненого порохом неба. На сьогоднішній день багато людей залишилися без домівок. Російська федерація цілеспрямовано і свідомо стріляє по мирним жителям, дітям, їхнім будинкам. Кожний з нас по-своєму тяжко й болісно переживає цей час… Багато українців травмовані не лише фізично й матеріально, а й психологічно, перебуваючи в цьому жахливому морі кровавих новин і подій. Народ стривожено. Наш «..дух, що тіло рве до бою..» (Л. Українка) звертається до  «філософії серця» (П. Юркевич), аби за Сковородою, «розум спокійний» їх стишив.

 І яка тепер наша філософія?

Нашу країну хотіли й хочуть зруйнувати, стерти з лиця землі, але натомість ми об’єдналися як ніколи. Центральна й Західна Україна приймає біженців, надає гуманітарну допомогу їм та ЗСУ. Наша країна надає такий опір росії, як жодна інша за всю історію. Ми отримуємо підтримку від багатьох країн. Ми закликаємо світ відкрити очі на весь жах, що коїться сьогодні в Україні й діяти! На країну-агресора вже накладено багато санкцій, але цього недостатньо. Кровопролиття продовжується! Російський народ, якщо такий десь там ще є, продовжують переконувати, що їхня влада визволяє нас, але, агов, ми не потребуємо такого порятунку! Ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. І ми доб’ємося правди, свободи і справедливості. Російська федерація раз і назавжди зруйнувала себе, як  світову державу. Рано чи пізно правда вийде на поверхню, і кожний росіянин чи житель будь-якої іншої країни, що донині вірив російській владі, побачить правду, цей жах, що сотворив російський президент путін, і підвладні йому мовчазні та замакітрені пропагандою та власною жалюгідністю, залякані натовпи..

Ми вистоїмо і обов’язково переможемо!

Сучасна війна – це лише один з багатьох проявів агресії росії до України. «Вся історія відносин між Москвою та Україною протягом більше, як 250 літ, з моменту злуки цих двох держав є планомірне, безоглядне, безсоромне, нахабне нищення української нації всякими способами, вщерть до стертя всякого сліду її, щоб навіть імені її не лишилось», – Політичний, громадський діяч, письменник Володимир Винниченко. “У кожної нації свої хвороби. У росії — невиліковна”, – письменниця, поетеса Ліна Костенко. “Росія ніколи так низько не падала, як її опустив цей “царьок” путін”, – письменник, дисидент, громадський діяч Євген Сверстюк. Це знає кожний українець, і скоро раз і назавжди запам’ятає весь світ! Слава Україна! Слава ЗСУ!!!

Тетяна Мазко

***

Коли між правдою й брехнею розбили стіну й шматували гріхи

І не жаліючи душі молодої за справедливість полягли,

Коли свободу нам подарували, своє життя віддаючи взамін…

Пройшло з тих пір лиш кілька років,

І що тепер? Як ми віддячим їм?

Признаємо, що це все був лиш злочин?

Що це все наклеп і всього лиш бунт?

Прославимо того, хто хотів нас змучать?

І скажемо, що воля не має більше суть?

Ні! Так не буде! Ця правда буде жити!

В серцях людей, які готові кров пролити

І, незважаючи на страх, не втратять свою честь.

Нас не зламати! Ми будеш воювати!

Ми будем гинуть, падати й вставати!

Країну захищаючи, ми все зможем віддати,

Щоб тільки правду й волю відстояти!

 

На затримання Медведчука в пам’ять про Василя Стуса і його невиправдану надію на сина.

Я більше не встану, сину,

Я буду навіки спати,

Не плач, моя дитино,

Я – твоя не остання втрата.

Ти будеш далі жити,

Колись знайдеш свою радість.

Ти будеш любити, сину,

Колись зустрінеш старість.

А я у вічності буду

Чекати на нашу зустріч.

Я буду напутства давати,

А ти їх будеш слухать:

Коли треба, за правду кричи,

Про біль свій краще мовчи.

Будь завжди готовий честь відстояти,

Думку свою не забудь розказати.

І усі випробування вистоїш ти.

Нікому не зламати тебе навіки!

Олена Цибровська