Логотерапія мистецтвом: передчуття зустрічі
Проте творчість Севастяни – не про абстрагування, навпаки, – про присутність у світі та про розкриття його буттєвих вимірів.
У пластичній свободі віталізму (лат. vita – життя) створюється експресивний і енергійний простір, у якому світ є живим і одухотвореним. Предметом відтворення є динаміка становлення життя, межа між зовнішнім і внутрішнім, спонтанністю і продуманістю, грою яскравих фарб і глибоким символізмом. Сприймання картин на виставці дає ефект розширення. Це схоже на розкриття квітки, коли рух, розгорнення пластичного матеріалу відбувається зсередини. Особливі стереоефекти творів розкривають об’єм психічної енергії, утворюють поліфонію фарб, схожу на музику.
В основі творчості Севастяни – філософія життя, інтуїтивізм, які формують її глибинне відчуття цілого і власний стиль. У «візуальних натяках» творів присутні сезанівські, модріанівські мотиви, елементи імпресіонізму, фовізму, сюрреалізму, поезографіки тощо. Художниця наче їх торкається, але не ототожнюється ні з чим. І це є суголосним тенденціям сучасного мистецтва, яке зводить сам пошук у надзвичайно важливу цінність розвитку людини. Як зазначає Севастяна: «У просторі vita (життя) – як макро-, так і мікрокосму людини народжуються, викристалізовуються і співіснують різноманітні образи, символи, які створюють між собою певні ідеї – ті, які впливають на сприйняття навколишнього світу, становлення і розвиток власного Я, напрямок шляху. Адже шлях може бути як дорогою життя, так і пошуком внутрішнього Я (чи то пак створенням цього Я)».
У контексті цих пошуків пригадаємо художника, творчість якого часто асоціюється з витоками абстракціонізму – Франтишека Купку. У його творах безпредметність ще не була подолана повністю і зберігалася межа між внутрішньою живописно-пластичною реальністю та враженнями, які він одержував ззовні. Купка балансував між неоімпресіонізмом і абстракцією, пов’язуючи енергії реального світу з вищими символами.
Вивчення символів є одним із захоплень Севастяни Федоренко, та їх дослідження у живій історії черкаського краю стало частиною екзистенційного проєкту художниці. Це резонує з сучасним світовідчуттям, з його новими складними вібраціями, особливим авторським віталізмом абстракції: ідеальне, вічне – розкривається через vita.
Але чи можливо крізь потоки і ритми різних енергій розгледіти усталені визначальні символи світобудови? Так.
Символ поступово народжується, він мерехтить у загальній структурі буття, що прагне розкрити себе у творчості. І це дає надію на Зустріч.
Центр візуальної культури і соціальних практик