Ілля Шульга. Сила справжнього митця /артфілософія/
Пам’ятник «Художники — жертви репресій» (1996), авторами якого є скульптор Борис Довгань і архітектор Флоріан Юр’єв знаходиться у Києві неподалік від Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА). Жіноча постать з палітрою і пензлем у руках уособлює метафоричний образ музи скорботи і творчості.
На бронзовій плиті — імена понад 40 художників, мистецтвознавців, реставраторів, серед яких є представники «розстріляного Відродження» 1930-х років: Аделаїда Артюхова, Михайло Бойчук, Іван Падалка, Василь Седляр, Микола Касперович, Володимир Гагенмейстер…
Є на цій плиті й ім’я художника, нашого земляка Іллі Шульги, який родом з козацького села Кропивна, що на Золотоніщині. Прикметно, що художник з 1934 року певний час викладав у НАОМА, коли заклад ще був Київським художнім інститутом.
Про художника тут лише коротка довідка: «Ілля Шульга. 1878–1938. Маляр-реаліст. Заарештований у березні 1938. Помер у грудні на засланні в Петропавловську (північний Казахстан)».
Ілля Шульга — талановитий художник, автор понад тисячу живописних полотен, виконаних в реалістичній та часом імпресіоністичній манері. Більшість з творів було втрачено під час репресій та періоду Другої світової війни, частина розійшлася по хатах, горищах, скринях односельців — картини переховували, і вони ще й досі виринають з приватних колекцій, а очевидці й діти очевидців згадують про родину Іллі Шульги, відновлюють послідовність фактів. Особливо важливою у створенні цілісної біографічної картини є робота дослідників: шукачів істини, які повертають із забуття імена талановитих митців, відновлюють культурну пам’ять у парадигмі пригадування.
У черкаському обласному художньому музеї зберігається робота Іллі Шульги «Жіночий портрет» (1922). Михайло Пономаренко, мистецтвознавець, засновник золотоніського Краєзнавчого музею, наприкінці 70-х років XX століття знайшов цю картину у селі Крупське, що неподалік від Кропивни. Картину було передано Краєзнавчому музею і вже звідти вона потрапила у Черкаський обласний художній музей. Робота Іллі Шульги знаходиться нині в постійній експозиції, продовжуються дослідження життя і творчості художника.
Ілля Шульга мав ґрунтовну практику в художній освіті: малярна майстерня у м. Золотоноша, іконописна майстерня, Київська рисувальна школа Миколи Мурашка, мистецька школа «Живопису, архітектури та будівництва», майстерня Іллі Рєпіна при Петербурзькій Академії мистецтв. Ілля Шульга був одним із найулюбленіших вихованців Рєпіна, діяльність якого була тісно пов’язана з Україною та багатьма діячами української культури. За блискуче виконану дипломну роботу «Козаки пішли» Ілля Шульга в 1909 році отримав звання «вільного митця». У вінницький період творчості він працює учителем малювання та креслення, в учительському інституті, у приватній жіночій гімназії І. Драганової. У київський період (з 1928 року) — викладає у Київському художньому інституті.
Як педагог — прищеплював молоді любов до рідної мови, культури, побуту, історії.
Як художник — працював у різних жанрах: портрети, пейзажі, історичні картини, описував народний побут та пам’ятки архітектури. Майже упродовж 40 років малював лише Україну та українців, героїзував козаччину, гетьманщину, коліївщину, що і стало приводом для арешту та заслання. Згадувати про репресованого митця в пресі довгі роки заборонялося.
Маємо пам’ятати також внесок дружини Лідії Шульги у збереження спадщини художника. Вона склала «Реєстр художніх робіт Іллі Максимовича Шульги 1898–1938». Цитуємо за статтєю Самчука (2023): «Від упорядниці: 1941 році, під час бомбардування Києва німцями, за допомогою двох музейних співробітників: А. Терещенка та Л. Гвізд, я зробила реєстр робіт свого чоловіка — І.М. Шульги, які на той час були вдома. Картин було написано 564, а скільки розійшлося по світу невідомо… Лідія Шульга». Біля сотні робіт вона змогла переправити у містечко Боулдер (штат Колорадо). Проте основна частина картин художника тоді залишилася в Україні.
Дослідженням творчого доробку Іллі Шульги науковці вільно почали займатися після реабілітації художника. Ірина Блюміна, Тимофій Лящук, Михайло Пономаренко, Віта Ямборська, Микола Губочкін, Григорій Голиш, Олександр Горобець висвітлюють громадську і творчу діяльність Іллі Максимовича у різних ракурсах. У 2023 році з’явилося ґрунтовне дослідження Тараса Самчука «Київський період життя і творчості Іллі Шульги».
Єдина робота митця в експозиції Черкаського обласного художнього музею «Жіночий портрет» свідчить про непересічний талант художника, високу майстерність у передачі емоцій, почуттів, ментального стану. Як дослідники, так і відвідувачі Черкаського обласного художнього музею бачать саме у цьому образі матір митця, і дійсно у цьому скромному і просвітленому обличчі жінки відчувається рішучість, сила і нескореність духу, але й одночасно — материнське тепло і ніжність, спокій та оберегова сила у мудрих очах. Цей образ надихає. Очевидно, що усе пережите лише зміцнило дух цієї жінки, її харизму і віру.
З нами залишилися волелюбні твори справжнього митця, описи втрачених картин, спогади: вони промовляють до душі, транслюють те, що сильніше за час.
Пошук триває.