Кафедра філософії, соціальних та політичних наук

Особлива взаємодія інтуїтивного і раціонального у роботах Ганни Цариковської є умовою їх цільності, яка складається на кшталт картини світу. Її творчість – творення, яке має особливу екзистенцію. Це – погляд молодої людини у майбутнє.

Ганна Цариковська – наймолодша учасниця культурно-мистецького проєкту «В реальному часі». Набуваючи досвіду у мистецькій родині, вона розвиває у своїх акварелях  етноорнаментальний стиль. У її творчості спостерігаємо тяжіння до архаїчних витоків української культури, відчуваємо глибинні мотиви Трипілля, невимовний простір дослів’я.  Ганна – донька Наталії Кохаль, від творчого діалогу з якою (Серія «Натюрморти») шукає власний стиль. Образ ляльки-мотанки є дороговказом у вивченні орнаментальних мотивів традиційної вишивки різних регіонів України (Серія «Мотанка»). Художницю цікавлять насамперед автентичні орнаменти з найглибших пластів історії, тому в них прозирає і національне, і універсальне. Бачимо їх поєднання, переплетення зі звіриними мотивами (риби, олені, змії) та  суто абстрактними образами (Серія «Звірі»). Ганна легко грає зі стилями: ще коли навчалася академічному живопису, зверталася до фовізму, сюрреалізму, стилізованих образів.

Тема ідентичності, пошуку себе у творчості Ганни Цариковської є центральною. Художниця розкриває особливі модуси тілесності, властиві світовідчуттю сучасної людини. Мало хто знає, що вона зокрема професійна танцівниця, яка добре розуміє мову тіла.

З початку повномасштабного вторгнення Ганна почала працювати більше: спонукало прагнення зрозуміти своє призначення і місію. Надихнула тема спротиву, бажання зупинити ворога. Так, у серії «Партизани» Ганна розкриває образи воїнів ЗСУ, особливості військової роботи, адже для кожного українця воїн – одна з ментальних опор, захист і гарантія безпеки.

У роботі «Лютий» (2023) Ганна передає емоційний досвід перших днів війни. Всі образи стилізовані, без обличчя, у їх однаковості – страх, розгубленість, відчай. Але люди – статичні моноліти – тримаються («Моноліти», 2023). Як зазначає Ганна, є бажання їх заземлити, вивести тіло з заціпеніння. Вона ретельно досліджує стани, які називає «завісами сприйняття», шукає їх візуальні аналоги. Символами цієї рефлексії виступають стилізовані зображення, у яких відбувається трансформація відчуття тіла: ноги збільшуються, голова зменшується. Людині все важче раціоналізувати те, що відбувається.  Ганна досліджує швидкі реакції перших днів війни, які не були повністю усвідомлені, повертається до них знов. На думку художниці, здатність подивитися збоку на досвід минулого, вийти з онлайн присутності новин: це виклик часу, у якому ми живемо.

У роботі «У соняхах» (2022) бачимо водночас вибухові міни і очі, у точці цього зудару – абсурдне перетинання миру з війною. Це – особисте, що виходить на рівень колективного. Ганна хоче зрозуміти, як змінюється колективний досвід під час війни. Її роздуми також про те, як знайти своє призначення, відновити енергетичні ресурси, принести користь людям.

У серії «Нічні обстріли» (2022) та роботі «Дві стіни» (2023) відтворено умовний спокій, неможливість розслабитись, позбутися тривожного стану. І, наскільки це можливо візуальними засобами, – відтворено тишу: коли «щось летить», але не чутно і невідомо, де «прилетить», де може статися трагедія. У цих та інших роботах виражено абсурдність і алогізм війни, візуально – «світ навиворіт».

Глобальна тема, яка особливо хвилює художницю – самознищення людства. Але Ганна Цариковська вірить, що колективний мозок можна налаштовувати на кращу реальність, на кращу долю нашої країни і кожного українця.

Запрошуємо встигнути відвідати виставку «У реальному часі», яка діє до 30 вересня. Пропонуємо зокрема розкрити філософські сенси та іронічний пафос роботи Ганни Цариковської «Comfort Zone» (2022). Чи не є це абсурдом: комфорт під час війни? Шукаємо відповідь в образах картини! По можливості залиште заздалегідь вдячній авторці коментарі у книзі відгуків.

Про авторку: Ганна Цариковська народилась у Києві. Працює переважно в галузі станкової графіки, олійного та акварельного живопису. У 2018 році закінчила Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури, факультет станкового живопису (майстерня В. Гуріна). З 2013 року бере активну участь у соціальних проєктах, виставках та трієнале графіки. У 2022 році –  у виставці-проєкті «НАЖИВО» (художня галерея «Митець» КОНСХУ, Національний музей Т. Шевченка, Київ), у 2023-му – у виставці «ВІД ЧУТТЯ. ВІД ЛЮТОГО» (художня галерея «Митець» КОНСХУ); «НАЖИВО» (Національний музей «Київська картинна галерея», Київ); «До і після» (художня галерея «АВС-арт», Київ) тощо.