Кінь в естетичному космосі українців
Символіка коня одна з найбільш складних, але й цікавих. З давніх-давен коні користуються особливою пошаною нашого народу. В контексті війни – кінь частіше власність воїна, ніж землероба, а тому співвідноситься з уявленнями про волю, безмежні степові простори, військові походи та козаків. Символізує незламний дух, прагнення свободи і бажання за неї боротися.
Універсальне значення образу коня в ритуальних практиках і у мистецтві це – динамічна сила, драматична напруга і невичерпна енергія.
Ця сила є уособленням циклічного розвитку світу, космічного жбурляння первісного хаосу, втіленням солярної або місячної енергії богів Геліоса, Ра, Індри, Посейдона, є розкриттям метафори часу, його руху та плинності. Кінь також часто виступає як посередник між світами, перевізник та супроводжувач душ в інший світ. Він може символізувати життя і смерть, стихії природи (вогонь, вітер, морську піну, світло), набувати різних смислових відтінків залежно від кольору і масті (золоті та сріблясті коні у колісницях богів, білий єдиноріг, вогняно-червоні коні-змієборці, блідий кінь Апокаліпсиса тощо).
В українському естетичному космосі кінь – потужний архетип, який пов’язаний з почуттями, емоціями та їх вираженням. Це тварина, яка подарована предком. У першій половині 90-х років минулого століття агентство «Associated Press» повідомило про сенсаційне відкриття американських і українських археологів: першими у світі близько 6 тисяч років тому приручили коня предки українців.
Кінь в свідомості українців є певною універсалією, яка містить джерела потаємної сили нашої нації, тому художники особливо шанують цей образ. Незалежно від поширення іпічного жанру (з гр. hippos – кінь) вони часто включають його в свої живописні композиції.
Виразити дику силу і грацію коня, візуально розкрити його причетність до таємного змісту буття – завжди було викликом для художника та випробовуванням його майстерності.
Експресивно розкривають образ коня українські художники Микола Самокиш, Анатолій Лимарєв, Віталій Гудко, Віктор Мікитенко та ін. В Музеї історії Києва було презентовано цілу серію «Коні» Анатолія Криволапа. До слова, пишаємось наявністю творів цього художника у фондах нашого музею. Його картини впізнавані завдяки монохромності та яскравим кольорам. Полотно «Кінь. Вечір» (2012, акрил) було придбано за $186 тис. на аукціоні сучасного мистецтва Phillips в Лондоні. Червоний кінь на червоному тлі розкриває містичну пульсацію фігури і фону.
В Черкаському художньому музеї також є роботи, які презентують красу і велич цієї сакральної істоти. Художники розкривають її динамічну силу в контекстах української природи (П. Блінов, І. Кулик, О. Баумейстер, В. Кравченко, М. Сенюта) та культури козацтва, в якій кінь є невід’ємним атрибутом козака-героя (Г. Ксьонз, В. Євич, Е. Базилянський, Є. Латанський, О. Музика, В. Клименко, В. Полтавець, В. Кобець). Глибокі символічні конотації образу коня присутні в творах П. Козіна, В. Цимбала, І. Солодовнікова, М. Прокопенка.
На фото роботи:
З фондів Черкаського обласного художнього музею:
Е. Базилянський. Дозор. 1991
В. Полтавець. Герць. 1991
О. Музика. Козацький пікет. 1991
В. Клименко. На шляхах століть. 1992
В. Кобець. Коззачина. Тривожний вечір. 2012
З приватної колекції:
А. Криволап. Кінь, вечір. 2012.
Оксана Пушонкова
В. Полтавець «Герць», 1991 р.
Е. Базилянський «Дозор», 1991 р.
В. Клименко «На шляхах століть», 1992 р.
О. Музика «Козацький пікет», 1991 р.
З приватної колекції – А. Криволап. «Кінь, вечір», 2012 р.
В. Кобець «Козачина. Тривожний вечір», 2012 р.